Віршовані загадки Глібова

Тема. Український поет і байкар Леонід Глібов. Віршовані загадки Глібова.

Мета. Поширювати знання учнів про українського поета і байкаря Глібова, ознайомити з його віршованими загадками, вчити виразно і вдумливо читати загадки, пояснювати способи їх відгадування;

розвивати кмітливість, розумові здібності, творчу уяву, зв'язне мовлення;

виховувати доброзичливість, позитивний настрій, активність.

Хід уроку

І. Повідомлення теми уроку.

Тема сьогоднішнього уроку позакласного читання «Український поет і байкар Леонід Глібов. Віршовані загадки Глібова».

ІІ. Повторення вивченого.

1.     Перегляд слайдів №1 - №9 – про життя Л.Глібова

2.    

Повідомлення дослідницької групи «Це цікаво знати…»

* Леонід Глібов - учитель майже не запитував до­машніх завдань, виховував у своїх учнів свідоме ставлення до навчання.

* Леонід Глібов був учителем Петра Антоновича Косача — батька Лесі Українки. Маленька Леся виховувалась на творах Глібова. Коли вона читала напам'ять байку Глібова "Билина", то присутні не могли стримати сліз.

* Леонід Глібов брав участь у роботі театру чернігівської інтелігенції. На сцені цього театру виступала вперше гімназистка Марія Адасовська — майбутня велика українська актриса Марія Заньковецька — і Глібов тепло привітав її з першими творчими успіхами.

* Його називали Дідусь Кенир? Кажуть, що його бать­ко купив собі такого співучого кенера (канарку — чо­ловічого роду), що послухати спів птаха сходилися сусіди. На запитання, куди йдуть, вони казали: "До Івана Кенера" — так і прозвали батька по-вуличному "Кенир". Оце батькове прізвисько й стало псевдонімом письменника Леоніда Глібова.

-         А які його твори ви знаєте? Які з них вам найбільше подобаються або просто запам'ятались?    Відповіді учнів

3.     Вічно житимуть його твори, немов дорогоцінні скарби, вони переходитимуть віки:   Малята вчать ті сонячні слова,

Що ніби чародійник з рукава

Ти сипав їм і в мудрості не схибив.

М.Рильський

4.     Перегляд виставки книжок (якщо немає книг – слайди )

5.     Вікторина «З якого твору?» 

6.   

  Інсценізація байки Глібова «Коник - стрибунець»

Грає спокійна музика. Муравей ходить навколо мурашника, щось лагодить, складає, працює. В цей час коник – стрибунець спостерігає за ним з-за листка, перебігає з місця на місце.

Автор:

У степу, в траві пахучій,

Коник, вдатний молодець,

І веселий, і співучий,

І проворний стрибунець,

Чи в пшениченьку, чи в жито,

Досхочу розкошував

І цілісінькеє літо,

Не вгаваючи співав;

(Звучить жвава мелодія. Коник – стрибунець танцює)

Автор: Розгулявся на всі боки,

Все байдуже, все дарма…

Коли гульк — аж в степ широкий

Суне злючая зима.

(Звук завивання вітру. Коник перестає стрибати, присідає, труситься від холоду, тупцює від холоду…)

Автор: Коник плаче, серце мліє;

Кинувсь він до Мурав’я:

Коник:  Дядьку, он зима біліє!

От тепер же згину я!

Чуєш — в лісі ворон кряче,

Вітри буйнії гудуть?

Порятуй, порадь, земляче,

Як се лихо перебуть!

Мураха: Опізнився, небораче,—

Автор: Одказав земляк йому,—

Мураха: Хто кохав життя ледаче —

Непереливки тому.

Коник:  Як же в світі не радіти?

Все кругом тебе цвіте,—

пташки, квіти,

Любе літечко на те;

Скочиш на траву шовкову —

Все співав би та співав.—

Автор: На таку веселу мову

Муравей йому сказав:

Мураха:  Проспівав ти літо боже,—-

Вдача вже твоя така,—

А тепер танцюй, небоже,

На морозі гопака!

ІІІ. Робота над новим матеріалом.

Ануте, діти, ось сідайте!

Я загадку за хвіст піймав;

Подумайте і розгадайте,

Чи я диковину придбав.

Який цікавий початок у цій загадці! Ось такий інтригуючий зміст. Ну й дивовижа! Хто ж бо з нас не захоче прочитати її далі до кінця що ж воно там буде? А дідусь тільки посміхався собі, погладжуючи бороду, читайте, малята, мені того і треба.

Від дідуся Кенира діти отримували хитрі – хитрющі загадочки. Ось хоча б оця:

Хто доня?

Мати доні молодій

 Огородик наділила.

Розкошує доня мила,

Каже неньці — тісно їй:

 "В земляній сиджу коморі,

 А коса моя надворі".

Хочу цей раз штуку втнуть:

Не скажу, як доню звуть;

Ви ж до загадки верніться,

З краю пильно придивіться.

Придивилися? Складіть перші букви кожного ряд­ка зверху вниз! Ось і вийшла відгадка — морква.

І справді, на цей раз штуку втнув дідусь. Це ж треба так скласти загадку, щоб вона в собі містила замасковану відгадку.

Загадки Леоніда Глібова цікаві своєю формою і змістом. Вони нагадують дитині маленьку казочку із таємничим сюжетом.

А зараз попрацюємо із текстом акровірша, який називається «Химерний, маленький».

Химерний, маленький,

Бокастий, товстенький

Коханчик удавсь;

У тісто прибрався,

Чимсь смачним напхався,

В окропі купавсь.

На смак уродився,

Ще й маслом умився,

В макітрі скакав…

Недовго нажився,

У дірку скотився,

Круть-верть — та й пропав.

Хотів був догнати —

Шкода шкандибати:

Лови не лови!

А як його звати —

Лінуюсь сказати,

А нуте лиш ви!

«То ж, діду коханий,

Вареник гречаний!» —

Кричить дітвора.

Чому не вгадати!

Не бігать шукати

Такого добра.

1.     Читання І частини, відгадування

2.     Читання ІІ частини - відгадки